інтерв'ю
Тарас Гегельський
людина, що шукає Себе і через фотопроект Психологічний портрет допомагає іншим робити теж саме
буду тобі сповідуватись. ніколи це не робив, бо мені страшно, якщо чесно. а чого ти боїшся? я то свої гріхи знаю, а так ще хтось дізнається а є гріхи? купа. це коли щось зробиш, а всередині щось негаразд
а у фотографії ти грішиш?
так, коли я беру замовлення, котре не моє. раніше я багато грішив, зараз виключно, коли друзі просять
де грань між гріхом і служінням тим, хто звертається?
психологічний портрет - це, як моя дружина. все інше - то зрада. якщо з друзями грішу - то сприймаю, як спосіб виручити, коли дуже просять, щоб саме я зняв. зараз мало зраджую. я зрозумів, ні, я відчув: коли зраджуєш - потім так погано. і гроші ніби прийшли, але таке відчуття, що зробив щось не дуже і всередині нема насолоди. ти набираєш цей досвід і наступний раз думаєш - треба мені це відчуття? і коли ти кажеш "ні" спокуснику, то всередині таке - ах, молодець
ти чітко це розумієш?
так! лакмус - це мій внутрішній стан. головне що? отримувати задоволення від процесу. життя - то рух, а не точка куди йдеш. і зараз я відповідаю не від голови. якщо три рази зробив і мені зле - то, значить, воно не треба
а як твій шлях з фотографією трапився?
фотографія, магія плівок і друку була з дитинства, але це була як забавка. і вектор я вибрав у менеджмент. але був біля творчості, так як працював у рекламному агенстві (ми знімали ролики, малювали рекламу, і ти, ніби, співтворець). а потім ввімкнулась більша чутливість до себе, вертаємось до лакмусу. всередині стало важко від того, що робиш не своє. я трохи помучився, через страх залишити колектив, який наче родина, гарна зарплата. ніби все гаразд, але я йшов не по своїх рельсах. а ще страшно було іти у професійне фото, бо ринок конкурентний, і заробити одразу добрі гроші не факт, що вийшло б. за що я буду їздити в Індію та Непал?! дійсно було страшно кинути, насиджене тепленьке і піти в космос , де ти не був. але що відбувається? коли я роблю крок у відкритий космос - страшно. провалюєшся і починаєш падати, а розумієш от радість то де. от смак життя де, наче це було поруч, але тепер воно стає твоїм
а у фотографії ти грішиш?
так, коли я беру замовлення, котре не моє. раніше я багато грішив, зараз виключно, коли друзі просять
де грань між гріхом і служінням тим, хто звертається?
психологічний портрет - це, як моя дружина. все інше - то зрада. якщо з друзями грішу - то сприймаю, як спосіб виручити, коли дуже просять, щоб саме я зняв. зараз мало зраджую. я зрозумів, ні, я відчув: коли зраджуєш - потім так погано. і гроші ніби прийшли, але таке відчуття, що зробив щось не дуже і всередині нема насолоди. ти набираєш цей досвід і наступний раз думаєш - треба мені це відчуття? і коли ти кажеш "ні" спокуснику, то всередині таке - ах, молодець
ти чітко це розумієш?
так! лакмус - це мій внутрішній стан. головне що? отримувати задоволення від процесу. життя - то рух, а не точка куди йдеш. і зараз я відповідаю не від голови. якщо три рази зробив і мені зле - то, значить, воно не треба
а як твій шлях з фотографією трапився?
фотографія, магія плівок і друку була з дитинства, але це була як забавка. і вектор я вибрав у менеджмент. але був біля творчості, так як працював у рекламному агенстві (ми знімали ролики, малювали рекламу, і ти, ніби, співтворець). а потім ввімкнулась більша чутливість до себе, вертаємось до лакмусу. всередині стало важко від того, що робиш не своє. я трохи помучився, через страх залишити колектив, який наче родина, гарна зарплата. ніби все гаразд, але я йшов не по своїх рельсах. а ще страшно було іти у професійне фото, бо ринок конкурентний, і заробити одразу добрі гроші не факт, що вийшло б. за що я буду їздити в Індію та Непал?! дійсно було страшно кинути, насиджене тепленьке і піти в космос , де ти не був. але що відбувається? коли я роблю крок у відкритий космос - страшно. провалюєшся і починаєш падати, а розумієш от радість то де. от смак життя де, наче це було поруч, але тепер воно стає твоїм
що таке психологічний портерт?
це фотографія і тіла, і внутрішнього стану людини в тут і зараз. чесний і глибокий погляд на себе і в себе. на зйомці я не кажу людині, що робити. я прошу слухати тіло, бо воно багато говорить. тіло показує те, що всередині. те, що я кажу людям в студії - ви приходьте до мене не фотографуватись, ви приходьте пожити. прожити частину себе і тоді виходить магія знімків про життя, а не театр. театр теж кльова штука, але, коли ти граєш свою роль. бо знаєш, що я помічаю? чому ми починаємо бути не собою, коли на нас наводять камеру? бо ми хочемо подобатись.
що ми думаємо? я не такий крутий, але якщо стану, як мій ідеальний образ, тоді я буду мєга привабливим. на жаль, відбувається зворотний ефект. жінка красива сама по собі, як творіння природи. коли натягується костюмчик не по фасону і розміру - в кадрі вона виглядає не так чарівно, яка є насправді. одягаючи чужий образ, вона досягає протилежного результату. а фотографія - чесний інстурмент. вона показує все як є. фотошоп може змінити форму, але враження від тебе він не змінить. зчитується, коли лидина не у своєму костюмчику. це пастка, в яку ми постійно потрапляємо. камера, значить, треба грати, а щоб сподобатись, а насправді не треба нічого робити. і тоді ти багіня, просто нєймовєрная. щоб був вау ефект, не потрібно нічого робити - просто бути в контакті із собою. тут складність піти від бажання бути кращим, ніж ти думаєш ти є
а де я справжня, а де ідеал є кращим варіантом мене, теж справжньої?
є такий варіант - спробувати інший костюм. до речі, він може виявитись по тобі. я часом пропоную людині на зйомці, якщо вона незадоволена конкретною якістю, рисою, "вдягнути" щось нове і бажане на себе. як тобі в цьому на рівні відчуттів? подивитись себе на фотографії і побачити, ти в цьому органічна, щаслива? фотографія показує - тобі давить костюм чи личить. але такі прийоми в моїй роботі - виключення
це фотографія і тіла, і внутрішнього стану людини в тут і зараз. чесний і глибокий погляд на себе і в себе. на зйомці я не кажу людині, що робити. я прошу слухати тіло, бо воно багато говорить. тіло показує те, що всередині. те, що я кажу людям в студії - ви приходьте до мене не фотографуватись, ви приходьте пожити. прожити частину себе і тоді виходить магія знімків про життя, а не театр. театр теж кльова штука, але, коли ти граєш свою роль. бо знаєш, що я помічаю? чому ми починаємо бути не собою, коли на нас наводять камеру? бо ми хочемо подобатись.
що ми думаємо? я не такий крутий, але якщо стану, як мій ідеальний образ, тоді я буду мєга привабливим. на жаль, відбувається зворотний ефект. жінка красива сама по собі, як творіння природи. коли натягується костюмчик не по фасону і розміру - в кадрі вона виглядає не так чарівно, яка є насправді. одягаючи чужий образ, вона досягає протилежного результату. а фотографія - чесний інстурмент. вона показує все як є. фотошоп може змінити форму, але враження від тебе він не змінить. зчитується, коли лидина не у своєму костюмчику. це пастка, в яку ми постійно потрапляємо. камера, значить, треба грати, а щоб сподобатись, а насправді не треба нічого робити. і тоді ти багіня, просто нєймовєрная. щоб був вау ефект, не потрібно нічого робити - просто бути в контакті із собою. тут складність піти від бажання бути кращим, ніж ти думаєш ти є
а де я справжня, а де ідеал є кращим варіантом мене, теж справжньої?
є такий варіант - спробувати інший костюм. до речі, він може виявитись по тобі. я часом пропоную людині на зйомці, якщо вона незадоволена конкретною якістю, рисою, "вдягнути" щось нове і бажане на себе. як тобі в цьому на рівні відчуттів? подивитись себе на фотографії і побачити, ти в цьому органічна, щаслива? фотографія показує - тобі давить костюм чи личить. але такі прийоми в моїй роботі - виключення
психологічний портрет - терапія чи мистецтво?
мікс. мені важлива естетична складова, але і терапевтична для людини. головне - чи є життя в кадрі
а для чого естетика?
щоб для загалу була приємніша і зрозуміліша картинка. коли я дивлюсь на улюбленого Ліндберга, то мені не зрозуміло одразу, чому в кадрі багато сміття, темного. перше сприйняття - що щось не те. бо ми звикли до художньої академічної правильної картинки. естетика говорить про глибинні теми більш звичною для людей мовою
наскільки ти хочеш бути зрозумілим?
прям хочу. щоб легко було зрозуміти, що я хочу сказали
мікс. мені важлива естетична складова, але і терапевтична для людини. головне - чи є життя в кадрі
а для чого естетика?
щоб для загалу була приємніша і зрозуміліша картинка. коли я дивлюсь на улюбленого Ліндберга, то мені не зрозуміло одразу, чому в кадрі багато сміття, темного. перше сприйняття - що щось не те. бо ми звикли до художньої академічної правильної картинки. естетика говорить про глибинні теми більш звичною для людей мовою
наскільки ти хочеш бути зрозумілим?
прям хочу. щоб легко було зрозуміти, що я хочу сказали
а що ти хочеш сказати?
в кожній фотографії я хочу передати один меседж - ви неймовірно красиві, коли ви є собою.
і це не від голови. я дивлюсь тисячі фотографій. На зйомках чітко видно, де людина стала грати і випала із буття собою. тоді я зупиняю процес і питаю - ти зараз живеш чи граєш? ті фото, де трохи фальшива гра - я видаляю. за роки зйомок Психологічного портрету, в мене статистика - людина красива, коли вона не грає. мені це важливо сказати, і тому, хто на зображенні, і тому, хто дивиться на фото. незалежно, які емоції: радість чи сум, в будь-якому прояві, якщо ти чесний - ти привабливий і магічний
а якщо людина не пам'ятає, що таке бути собою, що ти робиш?
я кажу - давай спробуємо побути тут і зараз, навіть, якщо стан негативний, свідомо за цим поспостерігати. і коли людина бачить, що я щиро захоплююсь без осудження - вона відкривається. моє захоплення передається на фотографію
в кожній фотографії я хочу передати один меседж - ви неймовірно красиві, коли ви є собою.
і це не від голови. я дивлюсь тисячі фотографій. На зйомках чітко видно, де людина стала грати і випала із буття собою. тоді я зупиняю процес і питаю - ти зараз живеш чи граєш? ті фото, де трохи фальшива гра - я видаляю. за роки зйомок Психологічного портрету, в мене статистика - людина красива, коли вона не грає. мені це важливо сказати, і тому, хто на зображенні, і тому, хто дивиться на фото. незалежно, які емоції: радість чи сум, в будь-якому прояві, якщо ти чесний - ти привабливий і магічний
а якщо людина не пам'ятає, що таке бути собою, що ти робиш?
я кажу - давай спробуємо побути тут і зараз, навіть, якщо стан негативний, свідомо за цим поспостерігати. і коли людина бачить, що я щиро захоплююсь без осудження - вона відкривається. моє захоплення передається на фотографію
чому митцям доводиться суміщати творчий процес і просування себе?
тому що, ми не до кінця чесні із собою. якщо поділитись роботою, яка не твоя з професіоналом просування, то прийде ще більше. це ефемерний страх бути неприйнятим, і зайняти всі позиції. робота має бути любов'ю і сексом, а не мукою
тому що, ми не до кінця чесні із собою. якщо поділитись роботою, яка не твоя з професіоналом просування, то прийде ще більше. це ефемерний страх бути неприйнятим, і зайняти всі позиції. робота має бути любов'ю і сексом, а не мукою
тобі приємніше творити самому чи в кооперації?
чесно, в кайф самому. але я роблю спільні проекти з людьми, які мені симпатичні. вдвох ми можемо дати більш, ніж окремо - ефект синергії. зараз у мене період, коли я хочу масштабності. той меседж-зерно про красу і цінність буття собою хочу передати широкій аудиторії. зараз мою соціальну місію я говорю тисячам, а хочеться - мільйонам. тому, звісно, слід кооперуватись, щоб сіяти ширше
знаєш, мені подобається принцип поступовості. дати часу розставити все на свої місця і побачити, де ті місця. це так природно. скороспіле часто не смачне. щоб із зернятка народилось цінне, потрібне дозрівання. якщо все одразу, то корона виросте і его придавить
чесно, в кайф самому. але я роблю спільні проекти з людьми, які мені симпатичні. вдвох ми можемо дати більш, ніж окремо - ефект синергії. зараз у мене період, коли я хочу масштабності. той меседж-зерно про красу і цінність буття собою хочу передати широкій аудиторії. зараз мою соціальну місію я говорю тисячам, а хочеться - мільйонам. тому, звісно, слід кооперуватись, щоб сіяти ширше
знаєш, мені подобається принцип поступовості. дати часу розставити все на свої місця і побачити, де ті місця. це так природно. скороспіле часто не смачне. щоб із зернятка народилось цінне, потрібне дозрівання. якщо все одразу, то корона виросте і его придавить
яку книгу порадиш?
Ніл Доналд Уолш "Бесіди з Богом" - зрозуміла ефективна книжка
Ніл Доналд Уолш "Бесіди з Богом" - зрозуміла ефективна книжка
